 Гендерна політика та освіта
Поняття гендеру – це соціально-рольовий статус людини, який визначає її соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, поведінці в суспільстві, сімейних взаєминах.
На відміну від біологічного поняття статі, гендер відображає соціальну сутність людини, її роль та значимість у соціумі.
У справді демократичному суспільстві створюється система гендерної демократії, рівних можливостей обох статей, яка закріплюється законодавчо. Проте реалізація принципу гендерної демократії покладається не лише на державу, але й на усе суспільство, в тому числі й передусім – заклади освіти та громадські організації. У такому поєднанні визначається реальна гендерна культура суспільства, яка передбачає повагу до статево-рольових цінностей кожної людини та забезпечення відповідних її потреб. Організацією Об’єднаних Націй встановлено “гендерний індекс” людського розвитку, який включає можливості здорового та тривалого життя, доступність якісної освіти, рівень матеріального добробуту. При цьому саме через освіту має формуватись та втілюватись у життя гендерна культура громадян.
Україна володіє потужною національною системою освіти. Проте, з неї ж починається і формування гендерної нерівності. Зокрема загальновідомо, що заробітна платня вчителів є низькою у порівняні з іншими галузями народного господарства. Саме цей чинник, а не якісь міфічні “особливості” роботи в початковій чи середній школі, сприяє концентрації на вчительських посадах переважно жінок. Чоловіки, які працюють у галузі освіти, поступово мігрують на керівні посади у ній. Достатньо лише поверхневого погляду аби побачити, що на начальницьких посадах, починаючи від районного рівня і вище, переважають чоловіки, котрі керують жінками, які виконують практичну учительську роботу в класах. Підсвідоме навіювання гендерної нерівності має місце й у підручниках для учнів середніх шкіл. Така нерівність чітко простежується у задачах, ілюстраціях, хрестоматійній літературі. Хлопчики – забіяки, герої, активні члени суспільства. Дівчатка бавляться ляльками, виконують домашню роботу. Формується образ чоловіка – активіста та жінки – його обслуги.
У вищий школі понад 50% дівчата. По закінченні ВНЗ на престижній та високооплачуваній роботі, особливо на керівних посадах більшість – чоловіки. Лікар – чоловік, медсестра – жінка. Чоловік – директор, жінка – його секретарка. Чоловік – професор чи академік, жінка – лаборантка чи асистентка…
Це досить чітко видно в оголошеннях роботодавців у газетах та на Інтернет-сайтах. Потрібні активні, професійні, комунікативні… чоловіки. Жінка відтиснута на узбіччя суспільного прогресу. А чому чоловіки не постали стіною проти такого ганебного явища, як втягування жінок у тенета секс-індустрії? Адже майже всі законодавці, правники, працівники правоохоронних органів чоловіки. Чому вони так спокійно дозволили розгулятись пройдисвітам на теренах нашої країни? Чому їм не соромно, що західноєвропейські борделі заповнені українськими жінками? Де в цьому випадку їхній кодекс чоловічої гідності та чоловічих чеснот?
Чи подолання цих тенденцій є гендерною політикою, або лише “феміністичними забаганками”? – Це елемент гендерної культури. Однакових можливостей для всіх. Однакового законодавства для всіх. Рівноправ’я у всьому.
Де можуть осягати це дівчата та хлопці? У школі, і зокрема та передусім – у вищий школі. Школі майбутніх науковців, керівників, законодавців та виконавців чинного законодавства.  Прикро, що борються за це переважно жінки. Чому? Через те, що у суспільній свідомості сформовано стереотип “чоловічого буття”, де межі дозволеного є значно ширшими для чоловіка, аніж для жінки.
Він п’є пиво з пляшки на виду в усіх? Нормально! Адже ж він чолові! Він курить не зважаючи на оточуючих? Це також типово чоловіча риса! Що ж роблять в такій ситуації дівчата? Вони “підтягуються”! Теж починають привселюдно дудлити пиво та слабкоалкогольні напої. Смалити цигарки та вихвалятися лексикою, від якої в’януть вуха… Чи виграють від цього чоловіки? Сумнівно. Хіба це рівність? – Швидше її сурогат…
Гендерна культура мусить формуватись у студентському середовищі, передусім серед найбільш активної його частки. В органах студентського самоврядування мусить бути порівну хлопців та дівчат. Керівні посади не повинні бути прерогативою винятково хлопців. Завдяки цьому буде формуватись гендерна культура суспільства вцілому, йтиме формування взаємної поваги між чоловіками та жінками.
Вся система освіти: початкової, середньої та вищої повинна бути просякнутою ідеєю рівності людської гідності й честі. І найголовнішою чеснотою повинно стати гідне ставлення до людини незалежно від її статі та неухильне дотримання державного законодавства. Адже ж в Українському законодавстві діє принцип однакової захищеності прав жінок і чоловіків. Потрібно лише звільнення від патріархальних засад переваг однієї статі над іншою.
Якщо Ти підтримуєш ці ідеї – пиши до Комісії з гендерної рівності та толерантності УАСС за адресою
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт.
, Голова комісії - Гончаров Артур.
|
Гендерний Комітет 
